День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. ніде і ніколи!

Сьогодні, 23 листопада, в нашій Державі відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою життя. 1932 рік… Одна тисяча дев’ятьсот тридцять чорний рік… Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших сторінок – Голодомор, що призвів до небачених безневинних жертв. У світовій історії не зафіксовано голоду, подібного до того, що випав на долю України – однієї з найродючіших країн світу.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік.

Наші ноги розпухлі узули

В кірзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни – загорнувши в ряднину,

А на ранок – помер чоловік…

І невтомну трудягу старого

Повезли без хреста у той бік,

І кістьми забіліли дороги

За сто земель сибірських, сто рік.

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна

Як скорбота німа край могил.

Я цілуватиму цю хлібну скоринку. І щиро молитимусь за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і тридцять третьому. Від імені мільйонів українців, яких ми називаємо жертвами голодомору і яких я ніколи не знав, я цілуватиму хліб. І дякуватиму Бога за те, що його маю…