Зустріч зі студентами в ХІСТ ВМУРоЛ “Україна”

«Сьогодні до нас завітала справжня легенда, наша випускниця Оксана Радушинська!», – такими словами ректор Хмельницького інституту соціальних технологій ВМУРоЛ «Україна» Михайло Євгенович Чайковський розпочав мою зустріч зі студентами. І, повірте, колишній студентці надзвичайно приємно чути на свою адресу такі слова!!! Проте студентка виявилася «злопам`ятною» і розповіла тим, хто тепер гризе граніт науки, як під час першої сесії на першому ж іспиті «завалилася» у викладача пана Чайковського, не згадавши прізвище… Сталіна! За що й отримала заслужену четвірку. Гідно – по знаннях!

І студентів, і викладачів, а особливо Михайла Євгеновича потішили такі мої спогади, всі дружно посміялися. А далі упродовж години була і поезія, і розповідь про мої прозові книги, зокрема ту, яку президент ВМУРоЛ «Україна» Петро Таланчук рекомендує до включення до шкільної програми, – «Метелики у крижаних панцирах», і розповіді про конкурси, перемоги та поразки, а найголовніше – висновки на шляху до них і згодом, після досягнення свого чергового життєвого Евересту.

Авжеж, левову частку зустрічі йшлося про АТО: про волонтерську діяльність Творчої сотні «Рух до перемоги», про враження від побаченого і відчутого – на фізичному й емоційному рівнях – у шпиталях і на війні. Дивилися фото і відео з наших поїздок на Схід України, цікавилися ставленням місцевого населення до військових і волонтерів, міркували про відсутність «пророка у своїй Вітчизні» на прикладі покійного Кузьми, розмірковували про… страх, про медіа, про людські вчинки… Хтось зі студентів жваво реагував на слова, хтось перебував у своєму коконі буденщини, за котрий, сподіваюся, вдалося долинути хоча б відголоссю. Насправді тема АТО актуальна для ХІСТ, оскільки, як зазначив пан ректор, кілька студентів натепер захищають нас на війні, при цьому залишаючись студентами ВИШу.

На сам останок ми домовилися про благодійно-волонтерську співпрацю між інститутом і Творчою сотнею «Рух до перемоги». Подробиці цієї співпраці розповідатиму вже по факту.

Неймовірно теплі відчуття від зустрічі з викладачами, у яких свого часу сиділа на парах, а згодом ці люди стали мені колегами та друзями. Спасибі за приємні спогади і рух, який втілюється у теперішні події, маючи перспективу на день завтрашній!

 

Оксана Радушинська